2196 ответов в этой теме

[Helena]

      Спасибо, Алия, огромное! 

[Галя]

Ленчик! Склоняю голову....
Очень И очень.... спасибо тебе!

[Helena]

Ленчик! Склоняю голову....
Очень И очень.... спасибо тебе!

      Спасибо, Галя!) А то мне моё всегда не очень, разве что совсем некоторые 

[Шкодливый]

Лена, стихи очень-очень, прям очень!)

[Helena]

      Спасибо, друзья, за отклики, очень приятно!        Значит, не зря)

[Helena]

Исковеркали смысл имён

Извратили на свой манер

Чёрный демон весь обелён

Вместо дела – скопище вер

На кресте невинный Иисус 

Рукоплещет толпа убийц

Как вы тянете этот груз

Извращенцев и кровопийц?

Сколько стоит молчание губ

Искривляющее сердца?

За похлёбку, кровавый суп

Предаёте в себе Христа?

[Helena]

Карикатурный век

С уродливыми лицами

Рисует сразу всех

С холодными как спицами

Руками мертвецов

Что насквозь протыкают

Стоящими кольцом

Пред преисподней Майи

За шаг перед падением

С глазницами пустыми

В чумном своём радении

Выкрикивают имя

Того, кто побрякушками

Заманивает в сети

И плачут над игрушками

Неразвитые дети

И падают в могилы

С покорностью рабов

Слепые жертвы Лилы

В иллюзии оков

[Helena]

Пригвоздили звёзды
Чёрный бархат к небу
Мягкость лунной ночи
Окружила дом
Неустанным волком
Рвусь к тебе по следу
На луну не вою
Это на потом.
Распускаю ветер
И плету из жилы
Нити горизонта
С кладбищем теней
Под землёй восходят
Новые могилы
Свежими крестами
Высятся над ней.

[Helena]

Из праздного. Не хочется на улицу,
А в плед закутаться и лицезреть через окно
Как две синицы клювами целуются
Как дворник в подворотне пьёт вино.
Затем шатаясь шастает с лопатою,
На перекурах говорит с самим собой
О том, что снег всё падает да падает
Того гляди, засыплет шар земной.

[Стронций]

Акын... Звучит красиво. Срез момента.

[Helena]

Кто бы подумать мог,
Представить себе такое
Что ты для меня бог
И всё между нами святое?

Кто бы увидеть посмел
Услышать, чтоб не оглох
Простую гармонию тел,
Где ты для меня вдох?

Кто бы пролил на свет,
С выдохом вечное Слово,
Где весь наш библейский сюжет,
Рождается снова и снова?
 
 
 
 

[Helena]

      В День святого Миколая просимо його, щоб сприяв нашій перемозі та допомагав у збереженні життів та здоров'я наших рідних.

 

      

[Oksана]

Леночка, с праздником!

[Helena]

"Кто-то спросил меня: что это за знание, о котором я говорю, и как ощутить любовь, о которой я упоминаю.

Я в ответ: если ты не знаешь — что мне сказать? А если знаешь — что мне сказать?"

 

Джалаладдин Руми

[Helena]

Джейн Кроутер - Три короля.

 

[Helena]

 

 

Автор Igor  Nemoff "Пішохід"

 

РІЗДВО НА ПОРОЗІ

Різдвяна дорога веде до порога

Крізь гори скелясті, долини хвилясті,

Поля і садиби, міста і містечка

До того порога, до того гніздечка,

Де світу явилось мале Боженя.

Радіє корова, радіє й ягня 

Та й зірка радіє, як біле крило,

Такої ніколи ніде не було.

І тиша такая навколо стоїть,

Що чути, як промінь в долоньках дзвенить…

Сьогодні молитвою будь колискова,

Що ллється, як світло, від слова до слова,

Та й  ще поцілунок Пречистої вуст,

За хвірткою чути крокуючий хруст,

Сніг теплий, молочний, як хутро вівці,

Вклоняються Богу святії отці.

На шапках сніжинки, як рій янголят,

Виблискують світлом своїх оченят.

І сенсом таємним дивують дари,

Їх смисл неосяжний лише до пори…

Так все починається знову і знов, 

В цій хатці пастушій, в основі основ.

У сніжній облозі Різдво на порозі,

Різдво на порозі у сніжній облозі.

[Helena]

"Щоразу, коли ми любимо, і щоразу, коли ми віддаємо – це Різдво."

Дейл Еванс

 

[Helena]

В этом году очень вкусные мандарины
Держишь дольку во рту и почти умираешь от счастья
Хотя именно в этом году есть иные причины
Не умереть, а ещё для чего-то остаться.
Для рассветов с тобой и собой и таких же закатов
В позволениях делать себе, что хотелось всегда
Поцелуем прижиться на теле однажды распятом
Всё оставить кому-то, оставив себе лишь Христа.

[Helena]

      Уже по традиции, можно и так сказать, Новый год начинала в Звезде. Сразу после 12 созвонились с Галей, предварительно об этом договорившись, чтобы совпасть в одно и то же время, и далее - Звезда. Полностью вложить себя в ощущения "Да будет воля Твоя!".

      Сейчас я бы сказала, что Звезда создаёт атмосферу, сотканную из золотых вибраций и ты находишься в этой атмосфере и она окружает тебя. Это как будто улыбка стала как поверхностное дыхание и ты её ощущаешь распылённой вокруг себя. Эта атмосфера ощущается как моё тонкое тело и оно продолжает меня. Моё улыбчивое тонкое тело, в котором я нахожусь. 

[Helena]

      З Днем народження, Поете! Сьогодні Стусу 85 років. Могло би бути. І є. 

 

      З його листа до дружини

 

"З листа до дружини

30.11.1978

«Дорога Вальочку,

 

 

 

Ще раз дякую, Кохана моя, що Ти згодна бути разом на всіх дорогах. Слава Богу, що він додає Тобі сили – може, тільки відчаю? Проте – дякую, люба!

 

 

 

Втім, одразу завважу, що мислиш Ти не дуже чітко (це, зрештою, і моя вада). У нас – Доля, Валю, приділ, як казав Є. Плужник. Поруч із нею ми не повинні мислити, а – довірятися, віддаватися їй. Доля – для серця, душі, а не для розуму. Доля – для Великої Радості та Великого Смутку. Розум – для буднів, для ніриба-нім’ясо. Доля – Стратег, серце – її васал, розум – лише тактик. Тактика вбиває людину, дрібнить її, обмалює. А ми з Тобою – великі вже, Валю. Як же нам гнутися? Не випадає! Розум – це соломинка в буряній стихії, за яку хапаються, шукаючи життя вроздріб. Будемо, Валю, жити оптом!».

Spoiler

Урал (1980–1985)
З листа до дружини і сина
1.06.1981
«Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивувати ніяк: хто вчить жити? Люди, народившись, вважають, що жити вони вміють. Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – давай купимо те чи те. Оце – і все життя: заслонити свою порожнечу громаддям машин, телевізорів і т. д. Але – це смішне вміння, це наївна спроба втекти од життя на луки задоволення. Життя не є насолода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя».

З листа до дружини і сина
14.09.1981
«Ти повинен бути освіченою людиною.



Бо теперішня людина – тільки освічена. Людина – це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина – твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є покищо? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни – доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час – творися ж!».З листа до сина
3.10.1983
«Бери од кожної пори свого життя те, що вона тобі пропонує. Вимагати од часу – і немудро, і негідно, може. Але – і не пливи за течією. Будь собою – тобто, виробивши тверді орієнтири, що таке добро і що зло, виростай у їхньому магнітному полі, аби по ньому все в тобі скристалізувалося (так Вернадський писав, згадуючи геологічні структури). Ідеал є один – добра і справедливості, чесності і любові. Іншого, мабуть, нема. Ще додам – ідеал Краси».

«Щедре серце – дається любов’ю. Великою любов’ю, більшою за Тебе. У Твої літа найголовніше, може, вчитися любити. Вміти любити – то велике вміння. Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи – коли буде) – намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її – небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу – кращати, а не гіршати. Любов – то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш – то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю. Не знай поганих дівчат – хай вони для Тебе просто не існують»